LILYGO TTGO T-Display: ESP32, який одразу показує результат

Звичайна налагоджувальна плата вміє багато, але розмовляє з розробником переважно рядками в Serial Monitor. У LILYGO TTGO T-Display є переконливіший спосіб: вбудований кольоровий екран. Підключили датчик — і одразу бачите показання. Отримали дані по Wi‑Fi — вивели графік або статус. Зібрали автономний прилад — уже не треба додавати окремий дисплей, розводити його живлення й шукати місце в корпусі.

Саме тому T-Display цікавіша, ніж просто «ще одна плата на ESP32». Це майже готова лицьова панель пристрою: мікроконтролер, екран, дві кнопки, USB‑C і заряджання одноелементного Li‑Po на одній вузькій друкованій платі.

Про яку саме плату йдеться

Назва T-Display перетворилася на ціле сімейство, тому перша технічна пастка — узяти характеристики не тієї моделі. Тут розглядається класична LILYGO/TTGO T-Display на вихідному ESP32, з екраном 1,14 дюйма та роздільною здатністю 135 × 240 точок. Це не T-Display-S3: у S3 інший процесор, екран 1,9 дюйма, інше підключення дисплея, інші GPIO і є PSRAM.

Актуальна документація LILYGO вказує для класичної плати SoC ESP32-D0WDQ6. У конкретних партій можуть відрізнятися обсяг Flash і мікросхема USB–UART, тому напис продавця чи чужий приклад коду не замінюють перевірки реальної плати.

Технічні характеристики

Пара чисел допомагає відчути масштаб. Повний кадр у форматі RGB565 займає 135 × 240 × 2 = 64 800 байтів, тобто приблизно 63,3 КіБ. Два кадрові буфери — це вже близько 126,6 КіБ, не рахуючи Wi‑Fi-стека, задач і даних застосунку. Тому на цій платі особливо корисні часткове перемальовування, спрайти помірного розміру та виведення лише змінених ділянок.

Чому вбудований дисплей справді цінний

Екран тут корисний не як оздоба, а як інструмент розробки. Він скорочує шлях від прототипу до речі, якою можна користуватися без комп’ютера.

• Миттєвий зворотний зв’язок. Пристрій сам показує, чи підключився він до Wi‑Fi, яку IP-адресу отримав, що повернув датчик і чому не спрацював виконавчий вузол.
• Локальний інтерфейс. Дві кнопки й кольоровий екран дають змогу зробити меню, кілька сторінок, попередження та прості налаштування без мобільного застосунку.
• Діагностика на місці. Якщо датчик встановлено в електрощиті, теплиці чи на верстаті, ключові параметри видно поруч з обладнанням, а не лише в хмарі.
• Компактний завершений прототип. Після додавання акумулятора й корпусу T-Display уже схожа на кишеньковий прилад, пульт або мініатюрну панель моніторингу.
• Швидка демонстрація ідеї. Замовникові чи колезі простіше оцінити живий екран зі статусами, ніж потік чисел у терміналі.

Але екран задає й обмеження. Він невеликий і не сенсорний, а шість сигналів ESP32 уже зайняті дисплеєм. Постійно ввімкнене підсвічування помітно впливає на автономність. Для складної графіки бракує PSRAM, тому T-Display найкраще розкривається не як «мікросмартфон», а як ясний інтерфейс із кількох добре обраних показників.

Що вже підключено до ESP32

Ці контакти розумно вважати зайнятими. SPI теоретично допускає спільне використання ліній MOSI/SCLK кількома пристроями, але для першого проєкту безпечніше залишити GPIO18 та GPIO19 екранові, а зовнішній SPI винести на вільні контакти.

Роз’єми: повний розбір контактів

Орієнтація в таблиці — дисплей до користувача, USB‑C знизу.

Ліва гребінка, згори вниз

Права гребінка, згори вниз

SVP і SVN — історичні імена аналогових входів SENSOR_VP та SENSOR_VN, тобто GPIO36 і GPIO39. Це не контакти живлення.

Як обирати GPIO без прикрих несподіванок

Для звичайних цифрових входів і виходів насамперед підходять GPIO17, 21, 22, 25, 26, 27, 32 і 33. GPIO21/22 логічно зберегти під I²C.

Для другого SPI офіційний заводський приклад LILYGO використовує зручну групу:

Для аналогових датчиків за ввімкненого Wi‑Fi слід обирати ADC1: GPIO32, 33, 36, 37, 38 або 39. На класичному ESP32 ADC2 ділить ресурс із Wi‑Fi, тому читання GPIO2/12/13/15/25/26/27 як аналогових входів за працюючого радіо може не спрацювати. GPIO36–39 при цьому годяться лише на вхід і потребують зовнішньої підтяжки, якщо датчикові чи кнопці вона потрібна.

Є ще три правила, які рятують особливо багато часу:

1. GPIO0, 2, 5, 12 і 15 зчитуються під час скидання як strapping-піни. Підключена периферія не повинна примусово змінювати їхні стартові рівні.
2. GPIO34–39 — лише входи й не мають програмних pull-up/pull-down. На самій платі GPIO34 і GPIO35 уже зайняті акумулятором та кнопкою.
3. Навантаження не можна живити безпосередньо від GPIO. Реле, мотор, соленоїд і потужну стрічку вмикають через транзистор, MOSFET або драйвер із потрібним захистом.

Живлення та автономність

Плата приймає живлення по USB‑C і підтримує одноелементний Li‑Po через двоконтактний роз’єм 1,25 мм. Акумулятор можна заряджати на платі, а його напругу — вимірювати через GPIO34 після ввімкнення кола контролю GPIO14. Це зручно для власного індикатора заряду, але відсоток не можна надійно отримати простою лінійною формулою: напруга Li‑Po змінюється нелінійно, а ADC вихідного ESP32 потребує калібрування.

T-Display не варто плутати з ультраощадливим датчиком лише тому, що сам ESP32 вміє deep sleep. В аматорських вимірюваннях класичної плати виходили орієнтири близько 66 мА в активному режимі, 80–140 мА за роботи Wi‑Fi і приблизно 9 мА в light sleep. Це не паспортні гарантії: результат залежить від яскравості, прошивки, якості живлення та ревізії плати. Головний практичний висновок — гасити або притлумлювати підсвічування, вимикати радіо між сеансами й будити пристрій кнопкою чи таймером.

Що збирають на T-Display: три показові кейси

1. Локальний екран Home Assistant

Один із найприродніших сценаріїв — показувати температуру, енергоспоживання, стан опалення або будь-який об’єкт Home Assistant. В опублікованому проєкті плата через ESPHome виводить на екран температуру духовки, але той самий шаблон підходить для часу наступного потяга, рівня бака чи швидкості інтернету. Цінність кейсу в мінімальному залізі: для стаціонарної панелі досить самої T-Display і живлення від USB.

2. Табло відправлень біля дверей

Відкритий проєкт ttgo-departure-board перетворює плату на табло громадського транспорту. Репозиторій містить 33 варіанти прошивки для мереж у 17 країнах: ESP32 підключається до Wi‑Fi, синхронізує час по NTP, запитує API приблизно раз на 30 секунд і щосекунди оновлює зворотний відлік. Дві кнопки перемикають зупинки й керують екраном. Це добрий приклад інтерфейсу, де 240 × 135 точок не мало: якщо показувати лише напрямок, лінію, платформу та хвилини, інформації рівно стільки, скільки потрібно перед виходом із дому.

3. Крихітний бездротовий монітор

У 2025 році помітним став проєкт, який передає зменшене зображення робочого столу по Wi‑Fi на сумісну плату T-Display. Комп’ютер порівнює кадри й надсилає лише змінені пікселі, застосовуючи пакетування та RLE. На майже статичній картинці автор отримав до 60 кадрів/с, а за активного руху — близько 5 кадрів/с із затримкою менш ніж 100 мс у хорошій мережі. Це не практична заміна монітора, зате чудова демонстрація того, як алгоритм економії трафіку дає змогу вичавити несподівано багато з ESP32 і маленького SPI-дисплея. Важливо: у проєкті використано сумісний TENSTAR із 16 МБ Flash, тому цю характеристику не можна автоматично переносити на будь-яку LILYGO.

Інший популярний пласт — міні-ігри. Дві кнопки, кольоровий екран і готові бібліотеки дали змогу зробити Space Shooter, Breakout і невеликі портативні збірки з кількома іграми. Це водночас розвага й непоганий навчальний стенд для спрайтів, частоти кадрів, обробки кнопок і керування пам’яттю.

Чотири збірки каналу на T-Display

Канал Build Mode поки що чотири рази збирав щось на T-Display. В одному відео плата стає Bluetooth-колонкою: ESP32 приймає музику через A2DP, підсилювач MAX98357A подає звук на маленький динамік, а на екрані — живий аналізатор спектра. В іншому вона зчитує датчик руху MPU-6500 через SPI, а сторінка в браузері перетворює його дані на 3D-модель. У третьому вона утримує раму на тязі одного пропелера: MPU-6500 вимірює нахил, а ПІД-регулятор на ESP32 керує мотором через DRV8833. У четвертому вона працює як рівень і компас у надрукованому на 3D-принтері корпусі, разом з MPU-6500, магнітометром BMM150 і акумулятором 18650.

Що найчастіше шукають — і чому

У верхніх результатах за запитами про класичну T-Display повторюються чотири теми: перший запуск, налаштування TFT_eSPI, розпіновка та готові проєкти — годинники, погода, Home Assistant, MQTT-панелі та ігри. Це точно відображає сильні й слабкі сторони плати.

Людей приваблює можливість швидко отримати гарний результат, але найчастіше вони спотикаються об конфігурацію конкретного дисплея. Для TFT_eSPI потрібен профіль Setup25_TTGO_T_Display.h; у ньому зафіксовані ST7789V, геометрія 135 × 240 і правильні GPIO. В альтернативних стеках доводиться враховувати зміщення активної області матриці, порядок кольорів BGR і окреме керування підсвічуванням. Показова несправність: програма й сам LCD можуть працювати, але екран здається чорним просто тому, що GPIO4 не ввімкнув підсвічування.

Мінімальний тест для Arduino після вибору профілю TFT_eSPI має такий вигляд:

#include <TFT_eSPI.h>

TFT_eSPI tft;

void setup() {
  pinMode(4, OUTPUT);
  digitalWrite(4, HIGH);

  tft.init();
  tft.setRotation(1);              // 240 × 135
  tft.fillScreen(TFT_BLACK);
  tft.setTextColor(TFT_CYAN, TFT_BLACK);
  tft.drawString("Wi-Fi: OK", 12, 12, 4);
}

void loop() {}

В Arduino IDE виробник рекомендує профіль ESP32 Dev Module, частоту CPU 240 МГц, QIO, Flash 4 МБ для звичайної версії, вимкнену PSRAM і швидкість завантаження 921600. Якщо прошивка не стартує або завантажувач не відповідає, GPIO0 використовується як BOOT: утримати кнопку, коротко натиснути Reset, відпустити BOOT і повторити завантаження.

Сильні та слабкі сторони

Підсумок

LILYGO TTGO T-Display цінна не рекордними характеристиками, а вдалим компонуванням. Вона перетворює невидиму роботу мікроконтролера на зрозумілий інтерфейс: пристрій одразу повідомляє стан, показує вимірювання, приймає команди двома кнопками й може працювати від акумулятора.

Для годинника на столі, Home Assistant-індикатора, переносного вимірювача, MQTT-пульта, міні-гри чи мережевого табло класична T-Display лишається дуже раціональною основою. Головне — пам’ятати про її вік і межі: не плутати з T-Display-S3, не розраховувати на PSRAM, берегти завантажувальні GPIO, використовувати ADC1 за активного Wi‑Fi і перевіряти обсяг Flash конкретної плати. Якщо проєктові вистачає 240 × 135 точок і двох кнопок, вбудований екран заощаджує не лише деталі, а й найдорожчий ресурс прототипування — час між ідеєю та першим наочним результатом.